Віконсалт. | Право на науково-технічну інформацію 

Право на науково-технічну інформацію

© VICONSULT

Науково-технічна інформація - це сума знань, що стосується розвитку науки, техніки і виробництва.

Беручи до уваги два види інформації: 1) науково-технічну інформацію; 2) інші види нерозкритої інформації, які за своїм змістом виходять за межі науково-технічної інформації, але стосуються безпосередньо виробництва чи іншої доцільної діяльності.

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Основним принципом науково-інформаційної діяльності в галузі науки, техніки і виробництва держава проголосила принцип відкритості та загальнодоступності науково-технічної інформації. Обмеження цього принципу може мати місце лише у випадках, передбачених законодавством щодо державної та інших видів таємниць.

Хто намагається заволодіти інформацією незаконним шляхом, вчиняє неправомірні дії, які зумовлюють певну правову відповідальність. Але для того, щоб настала така юридична відповідальність, необхідна правова охорона інформації. В Україні вона забезпечена такими основними нормативно-правовими актами:

1. Закон України „Про інформацію”. Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації. Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

2. Закон України „ Про наукову і науково-технічну діяльність”. Метою даного Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з науковою і науково-технічною діяльністю, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя. Визначені суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності, ними виступають: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації з наукової та науково-технічної діяльності.

3. Закон України „Про науково-технічну інформацію”. Об'єктом відносин у сфері науково-технічної інформації є документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана вітчизняна і зарубіжна науково-технічна інформація. Науково-технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення. Науково-технічна інформація є суспільним надбанням, необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності, зокрема наукової і технічної творчості. Науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регулюються чинним законодавством.

Національну систему науково-технічної інформації складають з: - спеціалізованих державних підприємств, установ, організацій, державних органів науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, об'єднаних загальносистемними зв'язками та обов'язками; - підприємств будь-яких організаційно-правових форм, основаних на приватній чи колективній власності, предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення народного господарства і громадян України.

Створенням умов для збереження та розвитку науково-технічного і інтелектуального потенціалу України через промислово-економічне впровадження об’єктів промислової власності та інноваційних технологій в Україні та за кордоном займається Київський центр науково-технічної і економічної інформації (КиївЦНТЕІ). Початком виставкової діяльності було проведення Міжнародної виставки „Тиждень високих технологій ” у Пекіні, травень 2002 року. КиївЦНТЕІ був визначений головною організацією щодо влаштування стенду Міністерства освіти і науки України.

Він сприяє українським науковим організаціям і підприємцям у просуванні їх інновацій і технологій на український та світовий ринки. На замовлення окремих міністерств України, регіональних органів влади, ряду ведучих підприємств КиївЦНТЕІ розробляє та створює системи інформаційного моніторингу науково-технічного та інноваційного розвитку, готує рекомендації, спрямовані на випуск конкурентноспроможної продукції, відпрацьовує та сприяє впровадженню сучасних форм співпраці науки і виробництва, забезпечує науково-організаційне супроводження міжнародних угод та програм.

Державна науково - технічна бібліотека України (ДНТБ України)- всеукраїнська бібліотека загальнодержавного значення, входить до бібліотечної системи України та системи науково-технічної інформації Міністерства освіти і науки України. На сьогоднішній день ДНТБ України є комплексним бібліотечно-інформаційним, культурно-просвітницьким, науково-методичним та репродукційно-видавничим центром, що сприяє розвитку науково-технічної сфери держави. В ньому представлені: найбільший фонд патентних документів в Україні, унікальні фонди промислової та нормативно-технічної документації, дисертацій, звітів про НДДКР, депонованих наукових робіт, фонд вітчизняних та зарубіжних книг та періодичних видань науково-технічного спрямування.

Держава в особі спеціальних органів управління веде облік національних інформаційних ресурсів у галузі науки і техніки. Результати науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та іншої науково-технічної діяльності, фінансування якої повністю або частково здійснюється за рахунок державного бюджету, підлягають обов'язковій реєстрації та обліку.

Науково-технічна інформація, розроблена за рахунок коштів юридичних осіб і громадян, є їхньою власністю і реєструється ними на добровільних засадах у державному органі науково-технічної інформації.

Відомості про наявну науково-технічну інформацію зазначеними юридичними особами і громадянами поширюються ними самими або відповідними службами науково-технічної інформації на договірній основі.

Що ж стосується інституту нерозкритої інформації (комерційна таємниця), вона закріплена у Цивільному Кодексі України. Статтею 505 дано поняття комерційної таємниці. Вона становить собою інформацію, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є доступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Основним є те, що вона не піддається офіційній реєстрації.

Опис, який складає її сутність, має конфіденційний характер і надається в користування іншим особам із серйозними застереженнями. Цими та іншими чинниками зумовлюється потреба в окремому правовому інституті захисту нерозкритої інформації, оскільки вона в сучасних умовах набуває все більшої ціни як товар, що користується значним попитом.

На мою думку, комерційна таємниця, у тому числі ноу-хау (надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають зведення технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує визначені переваги (звичайно комерційно коштовні, але не запатентовані винаходи), є додатковим елементом, що істотно підсилює ефективність патентного захисту об'єктів промислової власності. У поєднанні з патентом комерційна таємниця створює більш надійний захист об'єктів промислової власності від неправомірного використання третіми особами.

Однак проблема полягає в тому, як забезпечити правову охорону нерозкритої інформації. Вона фіксується на деяких матеріальних носіях. Але там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню її сутності.

Поверхневий охоронний механізм окреслений у Цивільному кодексі України. Передусім, як вже зазначалось, у ЦК України визначено об'єкт правової охорони, тобто, сформульовано загальне визначення комерційної таємниці. Звичайно, до такої інформації має належати і та, що не лише здатна підвищити ефективність виробництва, а й може зумовити будь-який інший позитивний ефект. У визначенні зазначено, що така інформація з огляду на її зміст має певну реальну чи потенційну вартість, що робить її товаром.

Отже, комерційна таємниця може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність.

Що стосується державні таємниці, то вона не підпадає під поняття нерозкритої інформації. Не може вважатися комерційною таємницею і підпадати під її правову охорону фізична, психологічна чи будь-яка інша здатність людини до впливу на інших людей або вміння здійснювати певні дії, недоступні іншим. Ця здатність не може бути товаром, оскільки вона невід'ємна від її суб'єкта - лише інформація, яку можна відділити від її носія, тобто передати іншим особам, є такою, що охороняється.

На сьогоднішньому етапі розвитку нашої країни забезпечується належне міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації. Міжнародний обмін науково-технічною інформацією здійснюється на договірній основі. При цьому держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав-партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування. З цією метою Кабінет Міністрів України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією.

Основні передумови, що обумовили бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями: 1. На рівні країни – це нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути зв'язане з недостатнім обсягом витрат на НДОКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування. 2. На рівні підприємств - придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.

Обмін новими знаннями дає можливість потенційним партнерам по науково-технічному обміні орієнтуватися в напрямках розвитку науки і техніки, одержувати загальні зведення про наявні досягнення в різних галузях науки і виробництва. Передача науково-технічної інформації відбувається в основному на некомерційній основі і створює можливості для розвитку майбутньої торгівлі технологіями. Найважливішими формами некомерційних науково-технічних зв'язків є: обмін науковими і технічними знаннями через особисті контакти вчених і фахівців, науково-технічні публікації, міжнародні виставки і ярмарки, реклама, некомерційна передача технічних знань країнам, що розвиваються, некомерційні потоки технологій у структурах приватних фірм.

Що ж стосується форм міжнародної передачі технології, то вони мають такий перелік: Патентні угоди – міжнародна торговельна угода, по якій власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцеві патенту. Ліцензійні угоди – міжнародна торговельна угода, по якій власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на технологію. «Ноу-хау» - надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають зведення технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує визначені переваги (звичайно комерційно коштовні, але не запатентовані винаходи). Інжиніринг – надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і устаткування. Франчайзинг - надання прав на використання торговельної марки або фірмової назви, а також надання послуг по технічній допомозі, підвищенню кваліфікації робочої сили, організації торгівлі і керуванню.

Охорона прав на винаходи, промислові зразки і товарні знаки - предмет активного міжнародного регулювання. Основною міжнародною угодою в цій області є Паризька конвенція по охороні промислової власності. Перша редакція цієї конвенції була підписана 11 державами в Парижі в 1883 р. і надалі неодноразово переглядалася і доповнювалася. Європейська патентна організація (ЄПО) була створена на основі Конвенції про видачу європейського патенту Європейським патентним відомством на основі уніфікованих правил (прийнята на мюнхенській конференції в 1973 р., ратифікована в 1977). Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС) заснована в 1970 р. у ході реалізації Конвенції про створення ВОІС, підписаної в Стокгольмі в 1967 р. і входить у систему ООН як спеціалізовану установу.

В Україні досить широкого розповсюдження набуває Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу ”. Норми законодавства України про наукову експертизу досить довгий час застосовувалися рідко, але в останні роки на них все частіше посилаються учасники судового процесу - розповсюдженим є призначення правової експертизи (наприклад для тлумачення умов договору).

Роблячи висновок, зазначаю, що діяльність складових структур національної системи науково-технічної інформації здійснюється на основі договірно-обумовленого поділу праці в її збиранні, накопиченні, переробці, зберіганні, поширенні та використанні. Діяльність зазначених структур регламентується положеннями про них. По каналах міжнародних зв'язків в області обміну науково-технічними досягненнями відбувається передача науково-технічної інформації у формі знань і технології, тобто навичок, способів виробництва, конструкцій нових виробів.

Науково-технічна інформація в умовах ринкової економіки давно стала досить цінним товаром. Без належного забезпечення науково-технічною інформацією неможливий успішний розвиток сучасного виробництва, обороту товарів, послуг тощо. Як правило, найбільшого успіху досягає той, хто має у своєму розпорядженні кращу інформацію (Бенджамін Дізраелі). Тому особи, які володіють інформацією, намагаються утримати її від будь-якого розголошення і видають її як товар, за який треба платити досить високу ціну.