Віконсалт. | ПОНЯТТЯ "НОУ-ХАУ" У ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ УКРАЇНИ 

ПОНЯТТЯ "НОУ-ХАУ" У ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ УКРАЇНИ

© VICONSULT

ДМИТРЕНКО В.В.

(опубліковано у матеріалах Міжнародної науково-практичної конференції «Римське право і сучасність»: актуальна проблематика», 27 травня 2016 р., м. Одеса, Національний університет «Одеська юридична академія»)

Однією з актуальних проблем сьогодення вважаємо відсутність єдиного підходу до визначення місця ноу-хау серед об’єктів права України. Як наслідок, суди по-різному трактують поняття «ноу-хау», через використання різних нормативно-правових актів, які неоднаково визначають даний об’єкт. Існує багато авторських позицій, в яких ноу-хау розглянуто як синонім комерційної таємниці та секретів виробництва, як окремий об’єкт права інтелектуальної власності, як складову комерційної таємниці та навпаки. Це зумовлено, відсутністю єдиного підходу до визначення ноу-хау в чинному законодавстві України. Вважаємо, розмежування поняття «ноу-хау» від інших правових категорій дійсно складним питанням, що потребує детального аналізу та ґрунтовного вивчення.

Як зазначають С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук, що хоча терміни «комерційна таємниця», «секрет виробництва», «ноу-хау», «торгові секрети», «конфіденційна інформація» мають свій відтінок та застосовуються у певній ситуації, але всі вони аналогічні поняттю «комерційна таємниця» [1, с. 262]. За висновком О.О. Штефан, поняття «ноу-хау» є ширшим і включає як комерційну таємницю, так і службову таємницю [2, с. 72]. У колективній монографії, за загальною редакцією Н.М. Мироненко, вказано, що поняття know-how співпадає зі змістом поняття «професійний секрет», і тому, за своєю суттю, практично є аналогічним поняттю trade secret, що пов’язується з конкретними технологічними знаннями, які зберігаються у секреті. Варто зазначити, що автори даної монографії спираються на дослівний переклад trade secret українською як «секрет ремесла», «професійний секрет», а не як «комерційна таємниця». Також в монографії зазначено, що ноу-хау – один із видів конфіденційної інформації, що становить комерційну таємницю та виділено такі ознаки ноу-хау як інформативність, секретність та ідентифікованість (визначеність). Разом з тим, наведено застереження про некоректність визначення ноу-хау лише як інформації про досвід, у зв’язку з неможливістю її використання за відсутності базових фахових знань [3, с. 8, 10, 45, 48, 49]. Ноу-хау як об’єкт права інтелектуальної власності визначили, зокрема, Т.І. Бєгова, О.Є. Колосов, Б.Г. Прахов. На думку Т.І. Бєгової, ноу-хау – частина комерційної таємниці та являє собою рішення у сфері техніки і технологій [4, с. 35]. За уявленнями О.Є. Колосова, ноу-хау належить до категорії інформації з обмеженим доступом, а саме до конфіденційної інформації, що становлять комерційну таємницю, однак вказує, що комерційна таємниця і ноу-хау мають різну правову природу [5, с. 29–36]. Специфічні особливості ноу-хау виділив Б.Г. Прахов, а саме: нематеріальна природа; режим конфіденційності; відсутність строку охорони, оскільки воно діє доти, поки зберігається конфіденційність інформації; не потребує офіційного визнання охороноздатності та державної реєстрації [6, с. 24]. На думку О.О. Кулініч, ноу-хау і комерційна таємниця за своїм змістом дуже схожі. Автор також вважає, що комерційна таємниця є способом захисту ноу-хау [7, с. 149]. Разом з тим, Ю.В. Носік обґрунтував, що комерційна таємниця і ноу-хау є самостійними економіко-правовими категоріями, у зв’язку з розбіжністю їх істотних ознак, а також різним змістовним наповненням. Цікавою є позиція автора, що сутнісними компонентами ноу-хау є категорії – знання, навички та досвід, а змістом комерційної таємниці – інформація. Інформація, яка складає комерційну таємницю – віддільна від особи і тому є оборотоздатною, оскільки її можна задокументувати. А от знання, досвід, навички та уміння – невіддільні від особи, і тому ноу-хау не підлягає документуванню. Задокументувати можна інформацію про досвід, але не власне сам досвід, навички та вміння. Саме тому, ноу-хау і комерційна таємниця не можуть підпадати під один правовий режим [8, с. 62–64]. За висновками А.Г. Дідук, ноу-хау являє собою неохоронювану законом виробничу, технічну та іншу інформацію [9, с. 96].

Таким чином, сьогодні в Україні є велика кількість авторських позицій щодо визначення сутності та правового режиму ноу-хау, однак вони радикально різні, що свідчить про необхідність подальшого вивчення та узагальнення даної проблеми як на доктринальному, так і законодавчому рівнях.

Література:

1. Охорона інтелектуальної власності в Україні / [С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін.] – К.: Форум, 2002. – 319 с.

2. Право інтелектуальної власності: Академічний курс / [О.П. Орлюк, Г.О. Андрощук, О.Б. Бутнік-Сіверський та ін.]; за ред. О.П. Орлюк, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 696 с.

3. Правове регулювання відносин у сфері охорони прав на комерційну таємницю: сучасний стан і перспективи розвитку: монографія / [Н.М. Мироненко, О.В. Пічкур, С.О. Бутнік-Сіверський та ін.]; за заг. ред. Н.М. Мироненко. – К.: Інтерсервіс, 2012. – 396 с.

4. Бєгова Т.І. Поняття «ноу-хау» і договір про його передання: монографія / Т.І. Бєгова. – Х.: Право, 2009. – 160 с.

5. Колосов О.Є. Детермінації та правовий режим ноу-хау в Україні / О.Є. Колосов // Інтелектуальна власність в Україні. – 2014. – №2. – С. 29 – 36.

6. Прахов Б. Чи є ноу-хау об’єктом інтелектуальної власності / Б. Прахов // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. – №5. – С. 22 – 25.

7. Кулініч О.О. Загальні положення про інформацію з обмеженим доступом у цивільному праві: монографія / О.О.Кулініч. – Одеса: Видавництво Букаєв Вадим Вікторович, 2008. – 243 с.

8. Носік Ю.В. Права на комерційну таємницю в Україні: монографія / Ю.В.Носік. – К.: КНТ, 2007. – С. 62 – 64.

9. Дідук А.Г. Правовий режим конфіденційної інформації: цивільно-правовий аспект: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Дідук Алла Григорівна. – Х., 2008. – 243 с.