Кінець історії. Спори щодо інтелектуальної власності у разі розлучення

Розлучення - це період, який характеризується великим стресом у житті кожної людини і зазвичай супроводжується суперечностями з поділом спільного майна. У таких випадках часто виникає необхідність розподілу не лише матеріальних цінностей, а й об'єктів інтелектуальної власності, які мають велике значення з точки зору творчої діяльності людини.

Для того, щоб провести поділ об’єктів інтелектуальної власності, необхідно мати майнове право на них. Під час вирішення спору щодо розділу майна подружжя необхідно встановити обсяг майна, яке перебуває у спільному володінні сімейної пари та підлягає поділу. Згідно з законом, існує презумпція, що майно, набуте під час шлюбу, є власністю подружжя.

Тож діляться чи не діляться права на ІВ?

Отже, щодо того, чи діляться права на інтелектуальну власність, або ні, важливо зазначити, що чинне законодавство не встановлює чітких критеріїв для визнання права інтелектуальної власності спільною власністю сімейної пари та його розділу.

Однак, враховуючи загальноправові принципи справедливості та добросовісності, інтереси обох подружжя та їхніх спільних дітей, а також судову практику, розумним вважається враховувати такі фактори:
• Момент виникнення права - чи було право набуте під час перебування подружжя у шлюбі чи до шлюбу;
• Джерело набуття права - чи були фінанси для придбання права особистими коштами одного з подружжя або спільними коштами;
• Спільна участь особистою працею - чи брало кожне з подружжя активну участь особистою працею у створенні чи набутті такого права інтелектуальної власності.

Враховуючи ці фактори, можна визначити, чи підлягає право на інтелектуальну власність поділу між чоловіком та дружиною чи ні.

Що про це говорить судова практика

У судовій практиці кожен конкретний спір щодо поділу прав інтелектуальної власності розглядається і розв'язується на основі позиції сторін та представлених доказів. Наприклад, у одному з судових рішень, предметом спору було питання щодо торговельних марок, які були зареєстровані на ім'я одного з подружжя. Суд встановив, що хоч і реєстрація торговельних марок була проведена на ім'я одного з подружжя, це сталося в період підприємницької діяльності, в якій обоє подружжя брали активну участь особистою працею, а також вкладали спільні фінанси. Отже, суд визнав, що право на торговельні марки належить спільній сумісній власності подружжя.

Екстраординарні ситуації

Цікавим в контексті розгляду спорів є ситуація, коли одне з подружжя набуло або створило певний об'єкт інтелектуальної власності до початку шлюбних відносин, але пізніше, у період шлюбу, інше подружжя активно приєдналося до цієї творчої діяльності та/або значно збільшило вартість цього об'єкта за рахунок своєї особистої участі та спільних коштів. У таких випадках існують підстави для визнання об'єкта в цілому або його частини спільним володінням подружжя та розділу.

Розділ спільного майна не обов'язково здійснюється у рівних частках. Конкретний розмір часток визначається судом в кожному окремому випадку з урахуванням обставин та доказів, представлених кожним подружжям для підтвердження їхніх прав.

Також цікавою є ситуація, коли одне з подружжя створило певний об'єкт інтелектуальної власності, права на який належать до його особистої власності, проте створення цього об'єкта відбулося за умови, що друге подружжя повністю було відповідальним за утримання та організацію всіх питань сумісного проживання та виховання дітей. Здається, що такі обставини можуть бути підставою для другого подружжя претендувати на певну грошову компенсацію.

ВИСНОВКИ

Отже, кожен спір має свої унікальні особливості, тому кожну конкретну ситуацію слід аналізувати, враховуючи всі факти, обставини та докази, щоб забезпечити врахування інтересів кожного з подружжя відповідно до закону.