Права автора на музичний твір

 (upd. © VICONSULT

Сьогодні в Україні у сфері авторського права і суміжних прав діють такі спеціальні закони: Закон України «Про авторське право та суміжні права», Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»; Постанова КМУ від 18 січня 2003 р. N 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».

Музичний твір складається з поєднань звуків, створюваних музичними інструментами та (або) голосом. Відповідно до п.5 ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» об'єктами авторського права є музичні твори з текстом і без тексту.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Музичні твори, якщо вони не записані на матеріальному носії, об’єктом авторського права стають з моменту першого публічного виконання.

Музичні твори можуть бути як самостійними творами, наприклад симфонічна музика без тексту, так і частиною складних творів, наприклад, складовою частиною аудіовізуального твору. Видами аудіовізуального вору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими. Відповідно до ст..1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» під аудіовізуальним твором розуміють твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Щодо кількості авторів твору, то автор може бути як один, так і декілька. Коли мова йде про те, що твір створений не одним автором, а кількома, то авторів називають співавторами твору. Так авторами аудіовізуального твору є 5 осіб: режисер-постановник, автор сценарію і (або) текстів, діалогів, автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього, художник-постановник, оператор-постановник. Однак одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цьому списку авторських функцій. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Права автора на музичний твір можна поділити на особисті немайнові та майнові права. Так немайновими правами автора є:

  • вимагати визнання свого авторства шляхом зазначенняналежним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
  • забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені автору, якщо автор твору бажає залишитись анонімом;
  • вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
  • вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права” закріплює за автором наступні майнові права: 1) виключне право на використання твору; 2) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора твору на відміну від особистих немайнових можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого особа, якій вони були передачі (відчужені) стає суб’єктом авторського права . Також варто відмітити що в Законі України «Про авторське право та суміжні права» сказано: «Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право». Під іншою особою тут розуміють, як фізичну особу, якій передані майнові права автора, так і юридичну особу, яка також може бути власником майнових прав автора, в тому числі й на музичний твір.

Що ж стосується обов’язків авторів музичних творів, то то серед них хотілось би виділити два важливі пункти.

По-перше це те, що створюючи свій твір автор не повинен використовувати чужі твори, без дозволу на це автора оригіналу твору, це ж стосується й аранжування та адаптації твору.

По-друге автор має зареєструвати свій твір та отримати свідоцтво про державну реєстрацію авторського права перед тим як заключати договір про передачу прав, або при укладанні договору з радіостанцією або телеканалом, оскільки останні не погодяться випустити до ефіру ваші музичні твори без державної реєстрації. І хоча згідно діючого законодавства авторське право на твір виникає внаслідок його створення і не потребує спеціальної реєстрації, авторові необхідно зареєструвати свій твір, щоб у подальшому не виникало питань авторства, оскільки з плином часу факт свого авторства довести стає все тяжче. Тому для того, щоб уникнути в майбутньому небажаних несподіванок зі сторони конкурентів й потрібна державна реєстрація.

Патентний повірений України – Зайченко Вікторія Леонардівна може провести консультацію щодо процедури реєстрації авторського права, а також надасть роз’яснювальний лист, щодо зареєстрованих творів автора для радіостанцій.

Співробітники компанії «Віконсалт» допоможуть Вам з отриманням свідоцтва на авторське право. Для цього Вам необхідно лише заповнити Анкету, яку Вам нададуть співробітники компанії, та надати екземпляр твору на матеріальному носії. Строк реєстрації авторського права складає до 3-х місяців, проте є можливість отримати свідоцтво й за значно коротший проміжок часу.

Не варто також забувати, що свідоцтво про реєстрацію авторського права може бути важливим інструментом при судових розглядах у разі порушення прав автора або власника майнових прав.

Вище були викладені права автора музичного твору, які закріплені за ним законодавством, якщо ж розглянути їх більш детально, серед прав атвора музичного твору можна виділити право на публічне виконання твору, право на відтворення твору, тобто виготовлення примірників твору (фонограм), а також їх запис на матеріальному носії, право на переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни, право на включення свого музичного твору до складу скадного твору, як складової частини, наприклад до аудіовізуального твору, право на продаж та здавання в майновий найм або комерційний прокат, а також право право на імпорт примірників свого твору.

Автор музичного твору, чи інша особа, яка має авторське право, має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання свого твору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. Однак, варто відмітити, що ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав".

Управляти своїми правами суб’єкти авторського права можуть як самостійно, так і через свого повіреного або через організації колективного управління. Останні створюються суб’єктами авторського права та (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи.

Якщо трохи відволіктись та заглянути в історію, то ми побачимо, що перші організації колективного управління з`явились ще у 1777 році, щоправда називалось воно тоді не організацією колектовного управління, а Бюро з драматичного законодавства. Завданням цього Бюро було вирішення питань щодо правового захисту драматургів. Проте поштовхом саме до створення організації колективного управління у тому вигляді, в якому вони існують зараз судовий позив проти кафе «Амбасадор» на Єлисейських полях у Парижі, де виконувалася музика в 1847 році. Ініціаторами судового позову були два композитори Поль Енріон і Віктор Паризо, та автор слів Ернест Бурже підтримані їхнім видавцем. Ці автори вважали несправедливим те, що вони повинні сплачувати за місця і їжу в кафе у той час, коли ніхто не мав ні найменшого наміру сплачувати за публічне використання їхніх творів оркестром. Автори прийняли рішення про те, що вони не будуть розплачуватись доти, доки їм не заплатять за їх музику. Автори виграли справу в суді і власник кафе був зобов’язаний виплатити велику авторську винагороду. Дане судове рішення відкрило нові можливості для композиторів і авторів текстів. В той же час стало цілком ясно, що самостійно вони не зможуть відстежувати використання творів і реалізувати свої права. Розуміння цього призвело до створення в 1850 році Центрального агентства по захисту прав авторів і композиторів, а 28 лютого 1859 року воно було реорганізовано в Товариство авторів, композиторів і музичних видавництв (SACEM).

Організації управління саме музичного репертуару розвивалися найбільш швидко, у зв’язку з тим, що композитори не могли самостійно ефективно стежити за використанням своїх творів у всіх концертних залах, ресторанах і кафе. Тому протягом 19 та 20 століть подібні авторські товариства були створені майже в усіх країнах світу. Не стала винятком й Україна. В Україні є організацієя колективного управління «Українське агентство з авторських та суміжних прав» або скорочено УААСП. Також в Україні існує дві уповноважені організації колективного управління. Перша, об’єднання підприємств «Український музичний альянс», друга - об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав». Ці уповноважені організації колективного управління, які збирають та розподіляють винагороду (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм і зафіксованих у них виконань. Також , об’єднання підприємств «Український музичний альянс», збирає і розподіляє відрахування (відсотки), зроблені виробниками й імпортерами обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна відтворити твори та виконання, зафіксовані у фонограмах і (або) відеограмах.

Як вже зазначалося вище автор може управляти своїми правами як самостійно та і через свого повіреного або через організації колективного управління. Патентний повірений України – Вікторія Зайченко з задоволенням надасть Вам консультації, щодо питань пов’язаних з правами автора та буде представляти Ваші інтереси. Патентний повірений може представляти Ваші інтереси за дорученням.

Для того, щоб доручити управління своїми правами організаціям колективного управління необхідно заключити з ними договір, а перед цим необхідно зареєструвати свої авторські права.

Загалом же існує кілька видів авторських договорів, а саме: договір передачі (відчуження ) майнових прав суб’єктів авторського права, договір про передачу виключного / невиключного права на використання твору, договори на право використання твору, а також авторський договір замовлення. Договори щодо передачі (відчуження ) майнових прав суб’єктів авторського права, про передачу виключного / невиключного права на використання твору реєструються Державним департаментом.

Співробітники компанії «Віконсалт» допожуть Вам в реєстрації договорів.

За порушення прав автора діючим на сьогодні в Україні законодавством передбачена відповідальність, а саме цивільно-правова (ст.. 52 Закону України «Про авторське право та сміжні права»), адміністративна (ст.. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінальна (ст.. 176 Кримінального кодексу України). Відповідальніть, яку понесе порушник залежитиме від розміру завданої власникові авторських прав шкоди .

Питання захисту інтелектуальної власності, в тому числі й авторських прав, є дуже актуальними в Україні та світі. Так у 2010 році найвідоміші українські дизайнери та артисти також перейнялися питанням інтелектуальної власності. Під час Ukrainian Fashion Week відбувся круглий стіл, присвячений проблемі захисту авторських та суміжних прав в Україні, де артисти, дизайнери та представники музичної індустрії обговорювали гострі проблеми захисту інтелектуальної власності та шляхи їх вирішення між собою.

Мабуть для авторів музичних творів на сьогодні найбільш актуальним є питання захисту своїх прав в мережі інтернет, оскільки саме це питання є найбільш не врегульованим. Спецыально для цього Державним Департаментом інтелектуальної власності були розроблені «Рекомендації щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового використання об’єктів авторського права і суміжних прав через мережу Інтернет». У них авторові або власникові авторських прав пропонують наступні способи захисту авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет:

1. Ідентифікація об‘єктів авторського права і суміжних прав. Ідентифікаційний код ISBN (Міжнародний стандартний книжковий номер) призначений для захисту фонограм; ISAN – номер, розроблений на Міжнародній конференції товариств авторів і композиторів (CISAC) і дозволяє ефективно захищати фільми та інші аудіовізуальні твори; цифровий ідентифікатор DOI, супроводжує твори або їхні частини, дозволяючи тим самим простежити „долю” об’єкта в торговельному обігу; існують й інші програмні коди, що дають можливість порушити цілісність твору при неправильному його використанні.

2. Цифровий підпис. Суть цифрового підпису полягає в тому, що він дозволяє ідентифікувати справжнього автора того або іншого твору, тим самим знімаючи в контрагента будь-які сумніви про те, з ким він має справу.

3. Цифрові марки. Найпоширенішою є система так званих „цифрових водяних знаків”, впроваджуваних у твори (тексти, графічні зображення і т.п.) у Мережі. Їх перевага полягає в тому, що при звичайному візуальному розгляді зображення користувач не бачить яких-небудь закодованих позначень – значка копірайта ©, імені автора, року видання. Але потім при застосуванні певного програмного засобу можна довести, що файли містять додаткову інформацію, що вказує на особу, яка її записала. Можливе і застосування спеціальних „відбитків” – вони також дозволяють контролювати використання творів в інформаційних мережах, а при виявленні порушень авторського права і суміжних прав, забезпечувати належну доказову базу в суді.

4. Обмеження доступу до матеріалів, що розміщені в Інтернеті, наприклад, бази даних комерційних сайтів і деяких електронних бібліотек та архівів доступні тільки за попередню плату. Можливе застосування „цифрових конвертів”, що передбачають укладання угоди із власниками тих або інших ресурсів у Мережі.

5. Методи криптографічного перетворення матеріалів, такі як шифрування, використання якого дозволяє обмежити або повністю виключити можливість копіювання творів (наприклад, система - SCMS, що дозволяє виготовити одну копію документа й унеможливлює подальше копіювання цього примірника).

6. Метод антикопії, або антикопіювання. Суть полягає в тому, що на СD-ROM ставиться своєрідний заслін ? заборона робити копії.

7. Створення web-депозитаріїв, що дозволяють фіксувати об’єкти інтелектуальної власності у мережі Інтернет і закріплювати їх правовий статус, інакше кажучи, які визначають, що та кому належить.

8. Метод перехресного субсидування при використанні об’єктів авторського права та суміжних прав. За загальним визначенням, перехресне субсидування це:

а) практика фіксації цін на рівні, який перевищує загальні середні витрати на виробництво товарів і послуг у певній галузі за рахунок перерозподілу цінового навантаження серед різних груп споживачів;

б) надання фірмою внутрішніх субсидій на виробництво одних товарів або одним підрозділом за рахунок прибутку від інших товарів, діяльності інших підрозділів.